Австрійський  період

Після першого поділу Польщі (1772 р.) територія с. Ясенова разом з іншими землями Галичини потрапила під владу Австрійської імперії аж до 1918 р.

В 1855 р. в селі була відкрита тривіальна (трикласна) початкова школа. Навчання у школі проводилися місцевою (укр. мовою), польською та німецькою мовами. Школа контролювалася Олеським шкільним округом надзирателем якого був Терентій Смитяна - декан і парох в с. Турʼя.

На протязі всього свого існування школа фінансувалася виключно громадою села і місцевими парохами. У школі навчалося 102 учні (станом на 1855 р.). Протягом 50-60 рр. XIX ст. навчання у школі проводили такі вчителі як Ігнатій Чарський, Флоріан Іздебський, Михайло Созанський.

У 1874 р. відбувається реорганізація тривіальної школи у однокласову парафіяльну.

«Школа в с. Ясенові була дуже гарна і в середині добре влаштована. Було двоє вчителів: старший учитель Свидницький, а молодшої вчительки імені не пригадую». Цей опис залишив нам о. Филимон Тарнавський який у 1890 р. прибув до с. Ясенова на допомогу хворіючому пароху о. Й.Авдиковичу. Саме о. Ф.Тарнавський, протягом свого перебування у селі, здійснював нагляд за школою.

Однак страшна пожежа 1910 р. знищила практично всі будівлі в селі, у тому числі і школу. Не встигли ясенівці відбудувати село, як розпочалася Перша світова війна (1914-1918 рр.).

Польський період.

В 1919 р. територію Галичини (в т. ч. Ясенів) окупували польські війська. Під владою Польщі західноукраїнські землі перебували аж до 1939 р. Польська влада проводила на укр. землях політику асиміляції. Тому не дивно що на території Ясенова, після довготривалої перерви, була спершу відкрита польська початкова школа.     

Щоб побудувати укр. школу, мешканці Ясенова були змушені продати громадську землю. На виручені кошти у 1937 р. розпочалося будівництво, ініціаторами якого були греко-католицький священик Мартин Балюта та директор школи Іван Ваврів. Проект школи розробив син о. Мартина Балюти який мав фах інженера-будівельника. Будівельними роботами керував селянин Павло Войціховський. Школу будували усім селом, вводили її в експлуатацію певними частинами. І як семирічна школа, в якій вільно залунала українська мова, вона вже у 1938 р. прийняла учнів. Однак навчання у новозбудованій школі тривало до 1939 р.

З початком Другої світової війни в історії с. Ясенова, як і всіх західноукраїнських земель, розпочинається новий – радянський період.

Трагічно закінчилося життя ініціаторів будівництва школи. У кінці грудня 1943 року, напередодні Нового року, був вбитий Іван Ваврів разом із своєю дружиною Софією. А на Різдво Христове 1944 р. вбили о. Мартина Балюту. Спогади сучасників цих подій дають підстави стверджувати, що вбивцями були вояки польської Армії Крайової, які перебували у лісах поблизу с. Пеняки.

Через 50 років після трагічної загибелі директора Івана Вавріва та греко-католицького священика о. Мартина Балюти на будівлі школи (липень 1994 року) відкрито меморіальну дошку. На урочистості запрошено дітей Івана Вавріва – дочку Іванну Шевчук(проживала у м.Золочів) та сина Романа (проживає на о.Пуерто-Ріко, США). Священиків-учнів о.М.Балюти – о.В.Щудлюка (нині покійний), надіслано запрошення родині отця у США – отримано подяку за пам’ять про батька.

Радянський період.

У роки Другої світової війни приміщення школи було перетворено на військову лікарню.

Лише у 1944 р. відновлюється навчальний процес.

/Із спогадів Володимира Олексійовича Черняка про вигляд школи /

«... шкільний будинок занедбаний. У всіх кімнатах солома, бандажі, вікна без скла. На подвір’ї пориті рови, відсутня огорожа. Німцями був розібраний цегляний проміжок між вікнами (тепер їдальня) і зроблений гараж. Через це утворилася тріщина, яка грозила руйнуванню будинку».

Вчителям та громаді села довелося докласти чимало зусиль, щоб упорядкувати подвір’я та підремонтувати шкільне приміщення.

1 вересня 1944 р. почався новий навчальний рік. Для навчання використовувалося 5 класних кімнат на 3 поверсі. На першому поверсі розташовувалася учительська.

Вчительські кадри:

1.         Крихта М.А. - директор (вч. географії та історії);

2.         Вітвир О.М. - завуч (вч. укр. мови та літератури);

3.         Черняк В.О. - (вч. математики, фізики, астрономії);

4.         Шевчук Б.А. - (вч. хімії, німецької мови);

5.         Куцька Ю.І. - (вч. початкових класів);

6.         Шклярський Б. -

Школа восьмикласна працювала у дві зміни.

У жовтні 1944 р. до Ясенівської школи прибули 6 вчителів із східних областей України (з них: Денисенко О. - вч. математики, фізики, Бабенко - вч. російської мови та літератури, Козацька В. - вч. географії).

У 1945 р. був призначений новий директор Хворостюк Василь Миколайович. Він замінив Черняка В.О., який виконував обов’язки директора з грудня 1944 р.

Учні не були забезпечені жодним шкільним приладдям, до школи змушені були носити ще й дрова для опалення (Із спогадів директора школи с. Соколівка Буського району Михайла Суховича). Багатьом з них доводилося йти пішки до школи із сіл Жаркова, Перелісків, Пеняків, Голубиці, і при цьому пропусків практично не було.

У школі навчалася значна кількість учнів старшого шкільного віку. Працювали досвідчені вчителі. Це посприяло реорганізації школи в середню. Перші випускники закінчили школу у 1946 р.

Починаючи із 1944 р. у школі було організовано учнівський хор, керівником якого був Черняк В.О. У 1945 р. на районному огляді художньої самодіяльності (в с. Лугове) хор зайняв перше місце. Найкращими солістами були Козлінська Євгенія та Дідик Михайло.

З 1952 по 1958 рр. директором Ясенівської школи був Бондаренко О.

В 1958 р. на посаду директора призначили колишнього вчителя Ясенівської школи, тоді інспектора Заболотцівського районного відділу народної освіти Черняка Володимира Олексійовича, який пропрацював на цій посаді до 1983 р.

У цьому ж році був проведений якісний ремонт приміщення, покращено навчально-матеріальну базу школи. Побудовано крольчатник, впорядковано машинно-тракторний парк, прибудовано радіовузол (любительська шкільна радіостанція мала свої позивні ИВ5 - КМЖ), поповнено навчальні кабінети наочними навчальними матеріалами, укомплектовані майстерня по дереву та металу. Шкільна радіостанція підтримувала зв'язки з багатьма країнами Європи, Азії, Африки. Учні школи вели активну переписку з однією із шкіл м. Олеська, де працював ясенівець Василь Костишин.

Покращенню матеріальної бази школи сприяло закриття у грудні 1958 р. шахти в с. Ясенові. Обладнання та приміщення колишнього клубу шахтарів було передано школі. Маючи телефонний комутатор, телефонні апарати, радіо-електронну техніку, у школі була відкрита своя телефонна станція, на якій працювала учениця Олійник Марія Іванівна (згодом  вч. укр. мови та літератури Ясенівської ЗОШ).

Створюється клас машинознавства. Адже в арсеналі школи було немало техніки: трактор ДТ - 24, ХТЗ садовий, культиватор, автомашина «ЗИС - 5». Цей клас був справжньою гордістю школи. Він був у повній мірі обладнаний наочно-навчальними матеріалами (створеними самими учнями та вчителями). Такого класу машинознавства тоді не мала жодна середня школа області.

Шкільна майстерня була розміщена окремо від школи у приміщені колишнього клубу шахтарів. У ній було обладнано  24 робочих місця для слюсарної справи, 4 токарних станки по обробці металу, 2 свердлильних, а також 12 місць для обробки деревини, та клас для теоретичних занять.

Добудова школи 1960 - 65 рр.

Таким чином матеріально-технічна база школи дала можливість здійснити добудову школи, яка розпочалася 1960 р. Вона проводилася господарським способом (без підрядчиків) і тривала 5 років. Очолив будівництво Ярослав Денищук. Фінансування забезпечував Олеський районний фінвідділ (зав. В.Стебельський), а згодом Олеське райво (зав. В.М.Надорожняк). На добудову школи піднялася вся громада села. По сім днів відробляли батьки (безоплатно), закладаючи фундамент нового корпусу школи. З великою охотою працювали діти. Вони створили «живий транспортер» подаючи цеглу із рук в руки на усі поверхи, і ніколи не знали втоми. Вони хотіли перетворити свою школу у прекрасний храм науки. Так завдяки невтомній праці батьків та дітей, було завершене будівництво першого поверху. Однак подальші роботи довелося призупинити. Це було пов’язано з відсутністю бетонних панелей для перекриття між поверхами. Завод по виготовленню залізобетонних виробів був у Новому Роздолі (Миколаївського району). Але керівник заводу відмовився виготовляти панелі, мотивуючи це відсутністю сировини. Вдалося домовитися про постачання цементу з м. Бахчисарай (Крим) та арматури із Львова. Нарешті довгоочікувані залізобетонні панелі були на залізничній станції Броди, і знову проблема - відсутність підіймальних кранів. Вдалося домовитися із начальником військової частини. Саме в цей час військові будували у лісах поблизу с. Лешнів ракетну частину, і мали потрібну техніку.

Так подолавши труднощі, будівництво школи поступово завершувалося. Малярно-штукатурні роботи продовжив підрядчик - Бродівська ремонтно- будівельна організація (дир. Е.І.Малявський). Два роки проводилися малярні роботи, ставилися вікна, двері, підлога, завозилась шкільні меблі, обладнання.

Великою радістю для учнів, вчителів, батьків стало завершення будівництва. Як добрі господарі вчителі та учні попіклувалися і про подвір’я школи: заклали дендропарк. Дерева для дендрарію отримали з ботанічного саду Львівського університету. Це 15 сортів роз, магнолії, оцтове дерево, щеплені калини, різні сорти бузку. Перед школою був побудований фонтан із рухомою ракетою.

Гордістю школи був планетарій, який будувався одночасно із шкільним будинком зусиллями старшокласників.

Мрія побудувати його виникла тоді, коли учні (8 кл.) Ясенівської СШ побували у Московському планетарії (1963 р.).

Обладнання для шкільного планетарію було придбано у м. Дніпропетровську прилад для зображення зоряного неба, на якому можна спостерігати за сузір'ями, планетами, сонцем. З Москви виписані панорамні зображення поверхні Місяця, Меркурія, Венери, Марса. Побудовано астрономічну обсерваторію - павільйон з обертовим куполом де стояв шкільний телескоп.

Чудово обладнані кабінети, майстерня та клас машинознавства, планетарій давали можливість проводити на базі Ясенівської середньої школи районні та обласні семінари, змагання з виробничого навчання.

У 1965 р. до школи прибула комісія з міністерства освіти УРСР. Вона на високому рівні оцінила матеріально-технічну базу школи та фахову підготовку вчителів.

Учні школи брали активну участь у художній самодіяльності. Був створений оркестр духових інструментів та ансамбль, які неодноразово ставали призерами обласних та республіканських олімпіад з художньої самодіяльності.

У 1967 р. школі присвоєно ім’я 50-річчя Великого Жовтня (Ясенівська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа ім. 50-річчя Великого Жовтня Бродівського району Львівської області).

В 1967 р. у школі запроваджена (вперше в обл.) кабінетна система. Були оформлені кабінети укр. мови та літератури, рос. мови та літератури, фізики, хімії, біології, іноземної мови, історії, географії, військової підготовки, 2 кабінети математики, класи машинознавства і тракторної справи. Всі кабінети були обладнані технічними засобами: 8 телевізорів, 5 магнітофонів, 7 кінопроекторів, 10 проекторів. При школі діяв кінотеатр «Юність».

З червня 1970 р. Ясенівська середня школа стала юридичним членом Львівського відділення Всесоюзного астрономо-геодезичного товариства (ВАГТ) при АН СРСР.

(Удостоверение ЛБВО ВАГО от 13.11.1970 р. № 49).

З 1983 р. до 2005 р. на посаді директора Ясенівської ЗОНІ працювала Ольхова (Деніна) Зеновія Іванівна, випускниця цієї школи. Вона не лише підтримала високий рівень школи, продовжила традиції, а й зуміла додати новизни у навчально- виховний процес.